Чорний квадрат. Вибач. Прощавай. Сміття винесу сам.

Діма обожнює Олю. Оля обожнює Миколу Анатолійовича, а йому 45 років і він одружений. Катя кохає свого чоловіка. І любовний трикутник перетворюється в квадрат. Бажання сидить на бажанні і бажанням поганяє. Гумору достатньо, душевних переживань занадто, адже кохання не знає кордонів, віку і не має совісті. У виставі багато палючих і відвертих розмов, вона зшита з нестерпної ніжності і шаленого цинізму. Кохання дозволено відчувати з першого погляду і аж ніяк не упускати, однак можна шукати ціле життя і аж ніяк не відшукати. Вистава вийшла розумною, пристрасною, ефектною, тонкою, обачною, сучасною і не дивлячись на те, що вона близька до мелодрами, в ній повно гротескового гумору комедії. Одна з тих вистав, з якої варто починати знайомство з «Чорним квадратом». Ідеально підходить, щоб привести батьків або своїх «колишніх», або своїх «майбутніх», і просто випадкових знайомих - теж можна. У виставі грають дуже гарні і дуже розумні люди. Красиві починають і програють. Розумні виграють, але щастя їм це не приносить.